Цікаві факти про...

Цікаві факти про комп'ютерні віруси та спам

• Перший комп’ютерний вірус, який поширився за межі машини автора, отримав назву Elk Cloner. Написаний він був у 1982 році Річем Скрента і орієнтувався на комп’ютери Apple.

• Перше спамерське повідомлення було відправлено в 1978 році в мережі Arpanet 400 підключеним користувачам. Воно містило невеликий патч від Dіgіtal Equіpment Corporatіon для нових комп’ютерів Decsystem-20, який далеко не всім був потрібний.

• Комп’ютерний хробак CodeRed, який вийшов у світ 19 липня 2001 року, за 14 годин заразив більше 300 тисяч комп’ютерів і обійшовся компаніям в 2,6 мільярда доларів.

• Перший комп’ютерний баг був знайдений Грейс Мюррей Хопер, яка працювала з комп’ютерами Mark ІІ. Під час збою жінка перевірила реле й виявила міль, яка залетіла туди і стала причиною неполадки. Це був перший випадок, коли слово "баг” використовувалося для позначення різних проблем у софті або залізі.

• Першою людиною, арештованою за спам у системах миттєвих повідомлень (типу ІCQ), став 18-річний Ентоні Греко 21 лютого 2005 року.

• У 1991 році відомий вірусмейкер Dark Avenger зарелізував MtE (Mutatіon Engіne) — алгоритм, що дозволяє вірусам мутувати у більш ніж 4 мільярди різних форм, значно утрудняючи їхнє знаходження антивірусами.

• Обороти засобів у комп’ютерному фрауді, як мінімум, в 4 рази перевищують кількість грошей, викрадених звичайними видами злочинів.

• Спам становить більше 70% всіх емейлів, що проходять у мережі. За рахунок затраченого часу на видалення працівниками спаму компанії втрачають більше 10 мільярдів доларів щорічно.

• У 2004 році компанії Mіcrosoft і SCO Group пообіцяли виплатити по 250 тисяч доларів кожному, хто допоможе владі заарештувати автора комп’ютерного хробака Mydoom. У січні цей черв’ячок вразив увесь світ швидкістю поширення, а основною його метою було здійснення DoS атак на комп’ютери вищезгаданих компаній. Незважаючи на те, що різні версії Mydoom виходили аж до лютого 2005 року, автора так і не знайшли.

• У 1992 році все комп’ютерне співтовариство зі страхом очікувало, коли настане 6 березня. У цей день очікувалося, що вірус Mіchelangelo обрушить всю комп’ютерну мережу і наведе справжній технологічний хаос. Але побоювання не виправдалися, судний день пройшов практично безболісно.

• Хробак Морріса, що в 1988 році обрушив тисячі комп’ютерів ARPAnet, не був деструктивним. Такі наслідки були викликані помилкою в одному єдиному символі, зробленою автором, у результаті чого хробак став некерованим.

@ – хто це?

     Історія знаку @ бере початок, нібито, ще в середньовіччі, коли ченці – хранителі стародавніх знань і рукописів – займалися перекладами і переписували трактати – у тому числі і написані на латині. В латині вживається прийменник “ad”, що в перекладі на сучасний англійський означає “at” (“на”, “в”, “к”) – і вказує на приналежність, напрям і наближення. У шрифті, використовуваному ченцями, буква “d” мала невеликий “хвостик”, що робило її схожою на цифру “6” в дзеркальному відображенні. Так “ad” досить швидко перетворилося на @.

     Назва «собака» набуло поширення у зв’язку з появою на ЕОМ гри, де символ @ бігав по екрану і за сценарієм гри означав собаку.

 Інша версія походження назви: на алфавітно-цифрових моніторах персональних комп’ютерів серії ДВК (1980-ті роки) «хвостик» мальованого на екрані зображення цього символу був дуже коротким, що надавало йому схожості зі схематично намальованою собачкою.

     Тільки в російській і вірменській мовах знак @ називають собачкою. В інших мовах найчастіше @ називають мавпочкою або равликом, зустрічаються і такі екзотичні варіанти як штрудель (на івриті), оселедець під маринадом (в чеському і словацькому), місячне вухо (в казахському).

Музей інформатики в Парижі

Хто створив Інтернет?

     Прародителем Інтернет можна назвати організацію ARPA (Advanced Research Projects Agency) – Агентство передових дослідницьких проектів в області оборони при Міністерстві оборони США (DOD), це агентство потім було перейменоване в DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency). Під егідою цього агентства була створена мережа ARPANET (Advanced Research Projects Agency NETwork). До кінця 1969 року були з’єднані комп’ютери чотирьох університетів, і з’явилася перша комп’ютерна мережа.

    У 1972 році, коли ARPANET вже з’єднував 23 комп’ютера, була написана перша програма для обміну електронною поштою через мережу. Ці мережі володіли тим же недоліком, що і ARPANET, вони могли з’єднувати тільки обмежену кількість однотипних комп’ютерів. Крім того, вони були не сумісні один з одним.

     У середині 70-х років для ARPANET були розроблені нові стандарти передачі даних, які дозволяли об’єднувати між собою мережі довільної архітектури, тоді ж було придумано слово “Інтернет”. Саме ці стандарти, що згодом отримали назву протоколу TCP/IP, заклали основу для зростання глобальної комп’ютерної мережі шляхом об’єднання вже існуючих мереж. Їх важливим достоїнством було те, що мережа вважалася в принципі не стовідсотково надійною, і передбачалися засоби боротьби з помилками при передачі даних. У 1983 році мережа ARPANET перейшла на новий протокол і розділилася на дві незалежні мережі – військову і освітню. До цього часу мережа об’єднувала більше тисячі комп’ютерів, в тому числі в Європі і на Гавайських островах. Останні використовували супутникові канали зв’язку.

   Розвиток Інтернету отримав новий імпульс, завдяки ініціативі Національного наукового фонду США (NSF) зі створення глобальної мережевої інфраструктури для системи вищої освіти (1985-88). NSF створив мережу швидкісних магістральних каналів зв’язку та виділяв кошти на підключення до неї американських університетів. Інтернет залишався переважно університетською мережею до початку 90-х років, однак NSF відразу взяв курс на те, щоб зробити його в подальшому незалежним від державного фінансування. Зокрема, у 1988 році Інтернет вже налічував 56 тисяч з’єднаних комп’ютерів.

      Справжній розквіт Інтернету почався в 1992 році, коли була винайдена нова служба, яка отримала дивну назву “Всесвітня павутина” (World Wide Web, або WWW, або просто веб). WWW дозволяє будь-якому користувачеві Інтернету публікувати свої текстові та графічні матеріали у привабливій формі.